Відбулася презентація фотоальбому ІІЦ в Ужгороді

В Ужгороді 16 листопада організували презентацію нового фотоальбому Інституту історії Церкви «Переслідувані за Правду: українські греко-католики в умовах тоталітарних режимів ХХ ст.». Захід проходив у приміщенні Ужгородської обласної наукової бібліотеки ім. Ф. Пушняка. Серед присутніх також був син покійного греко-католицького підпільного єпископа Йосипа Головача, о. Костянтин Сабов, син о. Івана Матейка.

img_9282

На початку презентації модератор події та дослідниця історії ГКЦ на Закарпатті Марія Майороші зазначила, що цей фотоальбом може бути водночас прикладом до наслідування та поштовхом для завершення впорядкування архівних матеріалів з історії катакомбного періоду Мукачевської греко-католицької єпархії.

«Опрацьовуючи документи, які стосуються підпільної історії ГКЦ на Закарпатті, я пересвідчилася наскільки це важка та 

img_9341копітка праця – архівування. Тому я справді приємно здивована виданням цього фотоальбому, це просто титанічна праця Інституту історії Церкви, адже ці фото потрібно було не просто знайти, але й оцифрувати та систематизувати, а потім ще й видати у такому цікавому та доступному варіанті», – поділилася враженнями від прочитання Марія Майороші.
Присутні мали нагоду не тільки ознайомитися із вмістом книжки, але й почути живе передання, усну історію, на базі якої створені матеріали Архіву ІІЦ. Довголітній працівник та завідувач пасторального відділу ІІЦ Ірина Коломиєць розповіла про реалії життя священичих родин у засланні, наголошуючи на особливій ролі жінок – дружин, матерів, сестер священиків, які відмовлялися підписати перехід на православ’я.

img_9325«Мені перед очима стоїть кожний з тих отців, який ми опитували, – пригадала Ірина Коломиєць. – Пам’ятаю як о. Йосиф Угелі усміхався, коли він оповідав нам про часи переслідувань. Він ніби кепкував з усіх тих подій, це був чоловік неймовірної сили духу. Напевно, це почуття гумору й глибока віра рятували їх у засланнях і таборах».

Під час презентації також згадали про важливу працю інтерв’юера ІІЦ Василя Габора, який, власне, працював над записом свідчень і спогадів про Катакомбну Церкву на Закарпатті, а також допомагав у реалізації проекту відео-інтерв’ю.

Директор ІІЦ, к.і.н. Світлана Гуркіна розповіла про особливості упорядкування фотоальбому та зазначила, що ця праця була багаторічною, а сама ідея народилася майже водночас із заснуванням Інституту та належала покійній п. Оксані Ґудзяк, колишній співробітниці ІІЦ. Проект був підтриманий, оскільки існувала й залишається потреба не тільки в архівуванні та в науковому опрацюванні свідчень підпільних священиків, монахів та монахинь, мирян, але й особливу цінність становить візуалізація «усної історії», яка можлива за допомогою документальних світлин з офіційних архівів і приватних колекцій. Останні навіть можуть становити більшу цінність.img_9360

«Перед публікацією альбому ми зустрілися із проблемою, що це видання може вийти надто громістким, якщо ми будемо намагатися представити увесь фонд фотографій, який є в ІІЦ, – почала описувати процес роботи Світлана Гуркіна. – Тому відразу хочемо перепросити, якщо хтось не знайде тут своїх рідних, які теж були активними в Катакомбній Церкві. Завдання альбому полягало в іншому – у систематизованому відображенні життя всієї Катакомбної Церкви в добу переслідування тоталітарним режимом. На перше місце ми поставили ідею єдності, цим виданням ми хотіли підкреслити те, що нас, греко-католиків в Україні, об’єднує, а не розділяє, як про це полюбляють говорити сьогодні. Нехай греко-католики були різними, нехай вони були в різних церковних структурах, але вони залишалися українцями. Тому нам однаково важлива історія кожного, особливо – у той непростий час. Ми сподіваємося, що цей фотоальбом буде і своєрідною подякою тим людям, які зберегли нашу Церкву, і водночас заохотить подібні дослідження в інших ділянках історії ГКЦ в Україні».

Фотоальбом поділений на 5 розділів: перший – Церква у міжвоєнний період; другий – період переслідування з 1946 року; у третьому розділі більше розкрита діяльність Катакомбної Церкви, так звана «домашня церква»; четвертий розділ стосується ГКЦ в Польській народній республіці; а п’ятий розділ присвячений патріарху Йосифу Сліпому та легалізації УГКЦ.

Цікаво, що ІІЦ був своєрідним першопрохідцем на ниві «усної історії» у Львові, а вже згодом цей метод укладання історії перейняли монаші спільноти – власні архіви інтерв’ю мають отці-василіяни, студити, редемптористи, сестри-служебниці.

img_9404Директор Видавництва УКУ Володимир Нетак зауважив, що фотоальбом «Переслідувані за Правду…» увійшов до переліку найкращих видань цьогорічного Форуму видавців у Львові.

«Альбом – це дуже складний проект для будь-якого видавця. Скажу щиро, що за той час, поки ми працювали над ним, видавництво могло б видати в середньому вісім книжок. Фото вимагають ретельної праці, редагування. Але отримані результати є досить успішними, тому ми будемо починати працювати над англомовним варіантом цієї книги, в якому будуть деякі зміни та доповнення», – розповів Володимир Нетак.

о. Костянтин Сабов згадав про свого дядька о. Павла Сабова і навів такі цікаві дані: «Я підрахував, що з тих 127 репресованих в Мукачівській греко-католицькій єпархії, 96 були одружені, які разом мали 4 168 дітей. Також було 50 отців, які не були арештовані та їх особливо не переслідували. Я їх відношу до категорії «кому повезло», я це пояснюю Божим проведінням. Уявіть, скільки це людських доль, скільки непересічних історії, і це тільки на Закаркатті, а ще ж були інші!».

img_9295

img_9310

текст і фото – Ніна Поліщук

Головна | Історія кафедри | Контакти

Кафедра церковної історії Українського Католицького Університету © 2014. Всі права захищені.

Home | History of department | Contacts

Church History Department of the Ukrainian Catholic University © 2014. All Rights Reserved.